По різному складаються жіночі долі, комусь вона посміхається, а комусь влаштовує випробування… Небажання матері виконувати свої обов’язки призводить до жахливих наслідків та сирітства дітей при живих батьках, так званого соціального сирітства. Саме така ситуація виникла в одній із сімей Любарського району. Майже щороку ця сім’я поповнювалася дітками. Здавалось, живи та радуйся. Та поступово в житті цієї сім’ї з’явився «зелений змій» і все пішло прахом – сім’я розпалась, батько дітей поїхав у невідомому напрямку, а мати – пиячила, забуваючи не лише про дітей, а й взагалі про все. Материнське серце не трепетало, коли помирали маленькі дітки. І знову жахливий випадок… Та Господь милосердний… Своєчасно надана допомога спеціалістами Любарського районного центру СССДМ врятувала життя дітей. Дітей влаштували в лікувальний заклад. Проте мама не надто поспішала до своїх кровинок, не відвідувала їх . Ні відчуття відповідальності, ні жалю, ні любові. Відчуваючи, що діти прилаштовані рідна мати не поспішала до них. Проте отримувала соціальну допомогу та продовжувала жити безтурботним життям. Хочеться вірити, що постійний контакт, соціально-педагогічні бесіди допомогли матері усвідомити свою відповідальність за дітей, що може втратити найдорожче. За сприяння соціальних працівників районного центру СССДМ, мама пролікувалася від алкогольної залежності, вирішуються питання про працевлаштування, про тимчасове влаштування дітей у дитячі заклади. Матері ще багато слід зробити, щоб почати нове життя в суспільстві, яке таких людей сприймає як непотрібний прошарок. Найголовніше те, що зроблено крок у майбутнє, крок в напрямку повноцінного життя. І цей шанс почати з чистого паперу власне, нормальне життя жінка має використати сповна. Неможливо викреслити цю категорію людей з нашого життя, неможливо їх не помічати. Це біль держави, це провина суспільства. Чи доводилося Вам дивитись у їх очі? Чи було бажання витягнути з їх дна надію і віру? Це тяжко, але можливо. Кожен наш день – це випробування на людяність, на моральність, на витривалість, на кількість кинутих зерен добра в чиєсь серце…Хочеться, щоб не гас вогонь цих прекрасних якостей у всіх, хто не байдужий до дітей, які виховуються в сім’ях, що опинилися в складних життєвих обставинах.