Людина не народжується злочинцем, а стає ним через певні життєві обставини. Часто діти і підлітки думають, що за скоєний ними злочин ніякої відповідальності не буде, бо вони ще неповнолітні. Проте гуманне ставлення до дітей у суспільстві аж ніяк не означає, що треба потурати їм у всьому. Навпаки, слід перевиховувати. Адже багато дорослих злочинців починали свою «кар'єру» ще в підлітковому віці.
Постійно зростає кількість молодих людей, які не вчаться й не працюють, що призводить до зростання числа молоді, чия поведінка виходить за межі моральних і правових норм. Усе виразніше проявляється омолодження злочинності: зростає частка правопорушників, які не досягли 16 років. Неблагополучне побутове оточення, важке матеріальне становище сімей, не контрольованість з боку дорослих, педагогічна непідготовленість батьків до виховання - усе це сприяє активізації кримінальної ситуації. Найпоширенішими злочинами серед учнівської молоді є крадіжки особистого, державного або колективного майна, транспортних засобів. Звертає на себе увагу той факт, що кількість крадіжок особистого майна перевищує кількість державного чи колективного. Певною мірою це можна пояснити тим, що вкрасти особисте майно громадян легше, ніж державне чи колективне, бо для його захисту значно рідше застосовують охоронні засоби й доступ до матеріальних цінностей більш вільний. До групи насильницьких злочинів слід віднести хуліганство. Бажання самоствердитися штовхає декотрих молодих людей до конфліктних ситуацій, скоєння зовні безпричинних, а іноді незрозумілих злочинних проявів: побити людей, з якими не порозумілися, випадкових перехожих. Під час розмов з підлітками, притягненими до відповідальності за хуліганство, доводиться зустрічати такі формулювання, як «безпричинно вдарив», «не можу пояснити, як це сталося». Проте, зваживши на психологію молодих злочинців, все ж можна знайти причину «безпричинності», а саме бажання довести свою «силу», «сміливість» тощо. Останнє нерідко знаходить свій вияв у примушуванні фізично слабших ровесників чи молодших за віком неповнолітніх виконувати принизливі доручення, відвертому глумленні над ними. Особливо небезпечним злочином проти особи є зґвалтування. Певною мірою це пов'язано з особливостями біологічного розвитку. Через брак статевого виховання в родинах сексуальні знання молодь нерідко здобуває з порнографічних відеофільмів, журналів, цинічних розповідей «досвідчених» ровесників чи старших осіб.
Багато злочинів скоюється групою осіб. Суспільна небезпечність цих груп пояснюється тим, що в них активну роль відіграють дорослі, які вже встигли побувати в місцях позбавлення волі й мають злочинний досвід. Аналіз причин зростання юнацької злочинності свідчить про послаблення виховної ролі сім'ї, низький рівень культури молоді, втрати суспільних цінностей, що призводять до різкого зменшення, а то й утрати зацікавленості до знань і праці, зростання невпевненості в собі, в завтрашньому дні, виникнення почуття роздратування й агресії. На сьогодні вкрай необхідно використовувати нові моделі профілактичної роботи, спрямовані на попередження скоєння неповнолітніми порушення Закону, а не тільки на покарання злочинця. Знання неповнолітніми певних законів, норм поведінки, своїх обов'язків перед суспільством, усвідомлення ними шкоди, відповідальності й вироблення у них правової свідомості зобов'язує поводитись у певних рамках, утримує від порушень правил поведінки.

(За повідомленням Бердичівського районного центру СССДМ)